Інтерв’ю з Юрієм Дмитруліним — про дебют в професійному футболі та причини вибору тренерської кар’єри

Поки всі стадіони закриті на карантин і не має можливості проводити футбольні заходи, ми вирішили записати серію інтерв’ю з відомими миколаївськими футболістами. Розпочнемо з уродженця Снігурівщини – Юрія Дмитруліна.

Він дуже добре попрацював на футбольному полі на позиції захисника, та впевнено вписав своє ім’я до історії українського футболу, забивши вирішальний гол в серії післяматчевих пенальті та привів свою команду до Ліги чемпіонів 1998/99. Має на своєму здобутку звання чемпіона України (1992, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2003, 2004), володаря Кубку України (1996, 1998, 1999, 2000, 2003, 2005) та Суперкубку (2004). Також до списку визначних нагород належать звання  напівфіналіста Ліги Чемпіонів (1999) та володаря Кубку Чемпіонів співтовариств (1996, 1997, 1998, 2002).

А ось після завершення професійної кар’єри футболіста Юрій Дмитрулін не полишив рідного «Динамо», та змінив футбольні бутси на тренерський костюм. Він займає посаду тренера в дитячій юнацькій футбольній школі «Динамо».  Тож, як все починалось ми поцікавились в самого Дмитруліна.

-Юрій Михайлович, розкажіть, як ви прийшли в футбол, хто був першим тренером, про перші футбольні школи.

-Знаєте, якщо так проаналізувати, то з цілковитою впевненістю можна сказати, що ініціатором того, що я потрапив до футбольної секції, став мій батько. Ще коли я народився, він з того часу постійно говорив про те, що його син буде грати в футбол. Так і склалось. Спочатку я займався в футбольній секції у рідній Снігурівці. Моїм першим тренером був Вадим Васильович Кудрявцев. А потім, я вступив до спортивного інтернату в місті Києві.

-Як потрапили в професійний футбол?

-Коли я навчався в спортивному інтернаті, то демонстрував досить непогані результати і тренер мене та ще трьох хлопців порекомендував до «Динамо». Там я викладався максимально і на полі і на тренуваннях, та пройшов увесь шлях від «Динамо-3» до основного складу. Ось такий був мій шлях у професійний футбол.

-Ви провели 39 матчів у складі збірної України, який матч особисто для вас був найпоказовішим?

-Щодо показовості, то складно сказати який саме. Всі матчі такого рівня відповідальні і ти максимально викладаєшся на полі. Найбільш пам’ятним можна назвати поєдинок зі збірною Росії. Там було багато нюансів, один з яких політичний. Тема була занадто «роздутою», ось так і вийшло, що нас налаштовували проти цього суперника не тільки по спортивному, а й політично. Тож для нас було принципово отримати перемогу в цьому матчі.

-Чи були якісь кумедні історії у вашій кар’єрі?

-Були звичайно, так відразу і не згадаєш усього. Під час ігор точно ні, оскільки ти максимально зосереджений на процесі. А ось в роздягальні чи під час тренувань звичайно траплялись різні випадки.

-Чому після завершення футбольної кар’єри, прийняли для себе рішення стати дитячим тренером?

-Так відразу складно сказати чому я вибрав саме дитячій футбол. Після того, як я прийняв рішення про те, що хочу завершити професійну кар’єру футболіста, я довго думав чим буду займатись. Було бажання зробити свій внесок в розвиток футболу і так вийшло, що мені запропонували бути помічником головного тренера дитячої футбольної школи київського «Динамо». Я пройшов тренерські курси та приступив до роботи.

-Чи спілкуєтеся з кимось із футболістів «Динамо»?

-Спілкуюся з усіма. У нас немає такого, що хтось загубився, та не маємо його контактів. Усі дружимо, та по можливості збираємось на дні народження або інші свята. Звичайно, зараз у кожного свої справи, бізнес, сім’я і практично не вистачає часу, аби зібратись великою компанією. Але по можливості зустрічаємось.

-Що ви могли порадити підростаючому поколінню? Як можна підтримувати себе в формі в умовах карантину?

-Футбол — це не гра, це тяжка пекельна праця. Тут потрібно тільки працювати і працювати, якщо ти хочеш досягти високих результатів. Якщо в тебе є бажання працювати кожний день над своїми результатами, то ти досягнеш успіхів. А якщо філонити, то відразу все буде видно. Тут потрібно розраховувати тільки на себе. Хлопцям в умовах карантину можна себе підтримувати у формі за допомогою відео-уроків на Ютубі. Там дуже багато різної інформації для будь-якого рівня підготовки. Щоб і м’язи були в тонусі і триматись форми, потрібно і з м’ячем пожонглювати. Поки тільки так. Бігової роботи зараз, нажаль, не можна провести.

-Чи часто буваєте в рідній Снігурівці?

-По можливості, звісно приїжджаю до родичів та друзів дитинства. Наприклад, останній раз був влітку. А так в основному телефоную своєму першому тренерові Вадиму Васильовичу.

-А чи стежите за розвитком футболу у вашій рідній Миколаївській області?

-По мірі можливості, але особливо, якщо чесно сказати, не маю на це часу. Коли телефоную  знайомим чи старим друзям, то вони щось розповідають. Але відносно футболу зараз я більше зосереджений на роботі в київській ДЮФШ.